7 липня Православна Церква святкує різдво Іоанна Предтечі — останнього з
пророків Старого Завіту та першого благовісника Царства Божого, який відкрив
народу Ісуса як обіцяного Месію-Христа, Спасителя світу.
Про
народження Іоанна Предтечі розповідає євангеліст Лука:
У дні
Ірода, царя Іудейського, був священник на ім’я Захарія, з денної черги Авієвої,
і жінка його з роду Ааронового, ім’я її Єлисавета. Обоє вони були праведні
перед Богом, виконуючи всі заповіді і устави Господні бездоганно. У них не було
дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.
Одного
разу, коли він у порядку своєї черги служив перед Богом, за жеребом, як
звичайно було у священників, йому випало ввійти в храм Господній для кадіння, а
вся безліч народу молилася зовні під час кадіння, – тоді з’явився йому Ангел
Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного. Захарія, побачивши його,
збентежився, і страх напав на нього. Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє,
бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш
ім’я йому Іоанн; і буде тобі радість і втіха, і багато народженню його
зрадіють, бо він буде великий перед Господом; вина і сікера не питиме, і Духа
Святого сповниться ще від утроби матері своєї; і багатьох з синів Ізраїлевих
наверне до Господа Бога їхнього; і йтиме перед Ним в дусі і силі Іллі, щоб
навернути серця батьків до дітей, і непокірних до образу думок праведників, щоб
представити Господу народ приготований.
І сказав
Захарія Ангелові: з чого я знатиму це? бо я старий, і жінка моя вже похилого
віку.
Ангел
сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з
тобою і благовістити тобі це; і ось, ти будеш мовчати і не матимеш можливості
говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм,
котрі збудуться в свій час.
Тим часом
народ чекав Захарію і дивувався, що він забарився в храмі. Він же, вийшовши, не
міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він
говорив з ними знаками і залишався німим. А коли закінчилися дні служіння його,
повернувся до свого дому.
Після тих
днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи: так
сотворив мені Господь у ці дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене сором
перед людьми.
Єлисаветі ж настав час родити, і вона
народила сина. І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю
і раділи з нею. І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його
ім’ям батька його — Захарією. На це мати його сказала: ні, а назвати його
Іоанном. І сказали їй: адже ніхто з рідних твоїх не звався ім’ям цим. І питали
знаками в батька його, як би він хотів назвати його. Він попросив дощечку і
написав: Іоанн ім’я йому. І всі здивувались. І відразу відкрилися уста його і
мова його, і він почав говорити, благословляючи Бога. І був страх у всіх
навколишніх жителів; і розповідалося про все це по всій нагірній країні
Іудейській. (Глава 1 Євангелія від Луки)
Сам Ісус Христос казав, що “з народжених жінками не поставав більший за
Іоанна Хрестителя”. Більше немає жодної людини у Старому Завіті, про народження
якої сповіщав би архангел Гавриїл. Унікальна роль Іоанна в історії спасіння
людства — в тому, що він був покликаний приготувати народ до проповіді Ісуса
Христа. Церква називає його Предтечею — тобто тим, хто йшов перед Ісусом.
Передувати Ісусові означало не тільки провіщати про Нього, але й показати Його
світові, засвідчуючи силою та власним авторитетом близької до Бога людини: “Ось
— Агнець Божий, що бере на Себе гріх світу”.
Разом з Іоанном Предтечею старозавітний
світ входить до епохи Євангелія. Благу звістку починає проповідувати Іоанн:
“Покайтеся, бо наблизилося Царство Боже”. Потім саме з цих слів почнеться
проповідь Ісуса Христа. “Від днів Іоанна Предтечі дотепер Царство Боже силою береться, і хто докладає зусиль, досягає його”, – так
казатиме Ісус Христос.
Тепер християни схильні “віддаляти” Царство Боже у неосяжне майбутнє. Ми
чекаємо, що воно наступить чи то у загробному житті, чи то після Другого
пришестя Христа. І виходить, що тут і тепер Царство Боже для нас нібито не є
реальністю. Проте Євангеліє каже, що це — сама реальність, до якої вже сьогодні
ми покликані увійти, хоча і чекаємо, що у повноті воно відкриється дійсно при
Другому пришесті Ісуса Христа.
Царство Боже — це не якесь абсолютно комфортне місце, позбавлене болю,
недугів, скорбот та неправди. Це — стан нашої души, нашого внутрішнього “я”.
Господь Ісус каже, що Царство Боже не настане помітним чином, не скажуть, що
воно тут чи ось там, тому що Царство Боже є “серед вас”, або “всередині вас”
(різні варіанти перекладу). Апостол Павло пише про ознаки Царства Божого: це
праведність, мир і радість у Святому Дусі. Отримавши мир з Богом через хресну
жертву Ісуса Христа, пише апостол Павло у посланні до Римлян, ми — християни —
хвалимося не тільки цими славетними ділами Божими та нашою вірою, але й…
скорботами, тому що “скорботи породжують терпіння, терпіння — досвідченість, а
досвідченість — надію”. Жити Царством Божим — означає дозволити Богу стати
нашим Царем, щоб Він головував у нашому житті.
Першим благовісником Царства Божого був пророк Іоанн. Проголошуючи волю
Божу, він гостро відчував та викривав усяку неправду, не дивлячись на особи. За
що й постраждав від царя Ірода, але був прославлений Богом. І сьогодні приклад
його життя надихає на те, щоб повністю віддати Богові все своє життя, не
миритися з кривдою, якою сповнений цей світ, вже зараз почати жити новим життям
Царства Божого.
Прот.
Андрій Дудченко
Немає коментарів :
Дописати коментар