07.09.13

Святі мученики Адріан і Наталія. Пам'ять 8 вересня (нов. Ст.)

прот. Михаїл Кулакевич 22:27 Немає коментарів

На початку IV століття в Римській імперії почалися гоніння на християн , які можна порівняти тільки з переслідуванням Православної Церкви в XX столітті. Ці гоніння пов'язані з ім'ям імператора Максиміана II Галерія ( 305-311 рр. . ) . За словами християнського письменника - історика Євсевія , імператор був украй забобонним і грубим язичником ; волхви і віщуни оточували його престол. Максиміан був відданий пияцтву і розпусті. У рік свого входження на трон , він видав указ про повсюдне гонінні християн. Інший історик Лактацій , сучасник тих страшних подій , додає: «Якщо б у мене була сотня вуст і залізний язик , то й тоді я не міг би обчислити всі роди зол, не міг би хоча б поіменувати всі покарання, які влаштовувалися для християн ». У цей самий час і жили святі мученики Адріан і Наталія , які явили свою любов до Бога , не дивлячись на небезпеку смерті. Благочестиве подружжя жило в місті Нікомидії в Віфінській області Малої Азії. Адріан був язичником і працював сановником імператора Максиміана . Під час гонінь поблизу Никомидії в печері приховувалося 23 віруючих. Їх спіймали , судили , катували , щоб змусити відректися від віри Христової і принести жертву богам. Потім християн повели в судову палату , щоб записати їхні імена. Тут знаходився начальник палати Адріан , який запитав , яку нагороду очікують вони від свого Бога за муки . Вони відповіли йому : «Не бачило того око, не чуло вухо , і не приходило на серце людині , що приготував Бог люблячим Його » (1 Кор. 2:9) . Почувши це , Адріан сказав писарям : « Запишіть і моє ім'я разом з ними , тому що і я - християнин ». Адріана посадили у в'язницю. Імператор радив йому викреслити своє ім'я зі списку християн і попросити вибачення . Але Адріан запевнив його , що він не збожеволів , а вчинив так за власним переконанням . Виповнилося йому тоді 28 років. Коли ув'язнених засудили до смертної кари , Адріана відпустили на короткий термін додому , щоб він повідомив про це своїй дружині . Побачивши чоловіка , Наталія злякалася , що він відрікся від Христа , і не хотіла впускати його в будинок. Лише після пояснення Адріаном причини свого приходу вона відкрила двері , і люблячі подружжя обнялися. Адріан сказав тоді: « Блаженна ти , дружина! Воістину ти - дружина , любляча чоловіка! Вінцем тобі буде блаженство : ти хоч і не терпиш сама мук , але співчуваєш стражданню мучеників своєю участю ».У в'язницю вони повернулися удвох . Наталія підтримувала в'язнів , як могла : доглядала за ними , перев'язувала рани. А страждання на долю мучеників випали нелегкі . Їм перебивали руки і ноги важким молотом , від чого вони в страшних муках вмирали . Коли черга дійшла до Адріана , дружина найбільше боялася , щоб чоловік її не відрікся від Христа . Помер святий Адріан разом з іншими мучениками в 306 -му році. Коли їх тіла почали спалювати , піднялася гроза і піч згасла , кількох же катів убила блискавка.Тисяченачальник армії хотів одружитися на Наталії , яка була багата і ще молода. Ще перед смертю Адріана Наталія просила його молитися , щоб її не змусили вийти заміж. Тепер Адріан з'явився їй у сні і сказав , що незабаром вона піде за ним . Так і сталося: Наталія померла на могилі свого чоловіка в передмісті міста Візантії , куди його тіло перенесли віруючі.

Житіє святих мучеників Адріана і Наталії дає нам зрозуміти , що християнська віра подружжя настільки зробила їх єдиними , що страх смерті не зміг роз'єднати і змусити відступити ні від Бога і ні один від одного. У їхньому мученицькому подвизі втілилися слова Спасителя: « Носіть тягарі один одного». Як рідко ми робимо це в нашому повсякденному житті , мало віри в нас і любові до своїх ближніх . А адже полум'яна любов Наталії до свого чоловіка допомогла йому витерпіти весь біль тортур.

З давніх часів православні згадують святих мучеників Адріана і Наталію і моляться їм про щасливе і благочестиве подружжя.

Молитва

О священная двоице, святии мученицы Христовы Адриане и Наталие, блаженнии супрузи и доблии страдальцы! Услышите нас молящихся вам со слезами, и низпослите на ны вся благопотребная душам и телесем нашим, и молите Христа Бога, да помилует нас и сотворит с нами по милости Своей, да не погибнем во гресех наших. Ей, святии мученицы! Приимите глас моления нашего, и избавите ны молитвами вашими от глада, губительства, труса, потопа, огня, града, меча, нашествия иноплеменников и междоусобныя брани, от внезапныя смерти и от всех бед, печалей и болезней, да присно вашими молитвами и предстательством укрепляеми, прославим Господа Иисуса Христа. Ему же подобает всякая слава, честь и поклонение, со Безначальным Его Отцем и Пресвятым Духом, во веки веков. Аминь.

Тропарь, глас 4

Мученицы Твои, Господи, во страданиих своих венцы прияша нетленныя от Тебе, Бога нашего: имуще бо крепость Твою, мучителей низложиша, сокрушиша и демонов немощныя дерзости. Тех молитвами спаси души наша.