23.03.13

Перша бесіда святого Василія Великого про піст

прот. Михаїл Кулакевич 21:24 Немає коментарів

Господь говорить: «Коли ви постите, то не показуйте сумного виду», але «коли постиш, то помасти голову свою і вмий лице твоє» (Мф. 6. 16—171. Зустрічаймо ж дні посту з радістю і проводьмо їх світло й бадьоро, як личить послідовникам Христовим. Вінок перемоги ніколи не накладається на сумного, і тужливий ніколи не перемагає. Не нарікай, а радуйся, що Вишній Лікар дав тобі вірні ліки проти недуги гріха.

Зустрічаючи піст, не бери на себе сумного виду. І, коли постиш, не видавайся сумним, подібно до лицемірів (Мф. 6. 16). щоб зажити суєтної слави, що ти постник. Нема користі з благодійності, про яку трублять трубою; немає заслуги і від посту, коли про нього всі розголошують. Що робиться на показ, від того немає плоду для майбутнього життя; нема від Бога нагороди тому, хто дістає за свої вчинки похвалу тут від людей.

Але в чому ж справжній піст? «Помасти голову твою і вмий лице» (Мф. 6, 17). Приклади це веління до душі. Обмий душу з гріхів, знаменуй її святим помазанням, щоб стати тобі спільником Христовим.

Піст — дар давній, але такий, що безперестанно оновляється і розквітає на красу чесноти. Піст установлено в раю. Адам одержав таку першу заповідь: «З дерева пізнання добра і зла не їж» (Бут. 2. 17). А це «не їж» — узаконення посту й стримування. Якби Єва постила і не скуштувала з дерева, то ми не мали б тепер потреби в нашому пості. Бо «не здоровим треба лікаря, а недужим» (Мф. 9, 12). Ми хворіємо на гріх: лікуймося покаянням: а покаяння не дійсне без посту. Через піст шукай оправдання перед Богом.

І саме перебування в раю є образом посту — не тільки тому, що людина, провадячи життя ангелоподібне мала успіхи в уподібненні ангелам, задовольняючись малим, але й тому, що жителям раю не спадало на думку те, що згодом вигадано людиною: ні вживання вина, ні забивання тварин, ані все те, що затуманює розум людський.

За те, що не постили, нас вигнано з раю. Тож будемо постити, щоб знов увійти в рай. Згадаймо Лазаря (Лк. 16. І9 — 31): через піст він увійшов до раю.

Не наслідуй непослуху Єви. Не бери, як вона, за радника змія, що подає страву на догоду плоті. Не покликуйся на недуги тіла й неміч. Пам'ятай, що свої пояснення ти даєш Всезнаючому. Пригадай, що лікарі і недужим прописують стримування.

Через піст Мойсей вийшов на гору. І не наважився б приступити до вкритого димом верху, не насмілився б увійти морок, коли б не був озброєний постом. Через піст прийняв він заповіді, накреслені перстом Божим на скрижалях. На верху гори піст був удостоєний слухати Бога, а внизу ненаситність черева вкидала в ідолослужіння. Тут бо «сів народ їсти й пити» (Вих. 32; 6) Сорокаденне перебування з Богом Його слуги, що постив і молився, позбавлене було плоду короткочасним напуванням народу. За вироком пророка, сп'янілий народ не був достойний прийняти закон, даний від Бога. І в одну мить ненаситність черева вкинула в ідолослужіння той народ, який знав Бога з великих чудес. Постав поряд одне і друге: як піст приводить до Бога, і як порушення посту згубне для спасіння!

Піст народжує пророків, зміцнює сильних: піст умудряє законодавців. Піст — добра сторожа душі, надійний друг тіла, зброя довершених, училище тих, що подвизаються. Він відкидає спокуси, живить на благочестя, він — друг тверезості, джерело чистоти, освячує монаха, вдосконалює священика. — бо без посту неможливо наважитися на священнодіяння. Піст спрямовував усіх святих до життя для Бога. Муж бажань Даниїл, який три седмиці не їв хліба і не пив води, навчив постити і левів, зійшовши до них у рів. Піст загасив силу вогню, загородив уста левів.

Піст підносить молитви на небо; він для неї немов крило при сходженні догори. Піст — мати здоров'я, вихователь юності, окраса для старих, добрий супутник подорожнім, надійний спільник подружжю. Нехай буде піст спочинком від безнастанної праці домочадцям і слугам, які протягом цілого року послуговують тобі. Дай відпочинок своєму кухареві, дай волю тому, що накриває стіл, спини руку виночерпія: нехай і будинок весь заспокоїться від тисяч клопотів, від диму й смороду, від біганини вгору і вниз тих. що прислужують череву, як непогамовному володареві. Хай черево дасть деякий відпочинок устам, хай укладе з ними перемир'я черево, яке завжди вимагає і ні на чому не зупиняється, сьогодні одержує, а завтра забуває; коти повне, філософствує про стриманість, але як тільки охляло, забуває свої правила.

Страхайся прикладу багача, про якого повідається в Євангелії. Його віддала на вогонь розкіш у житті: звинувачений у сластолюбстві, він мучився в полум'ї печі. Щоб загасити це полум'я, нам потрібна вода. Покинь свої напої та заміни їх водою. І не тільки для майбутнього життя корисною буде така заміна; вона дорога і нині. Ти гребуєш тепер водою; гляди, щоб потім не побажав хоч краплі її, як євангельський багач. Ніхто не п'янів від води, ні в кого не боліла голова після води; ніхто, випивши води, не мав потреби в чужих ногах; ні в кого не відбирало ноги, не переставали діяти руки від того, що напився води. У того, хто постить, і колір обличчя почесний; він не переходить у безсоромну багровість, а прикрашений цнотливою блідістю; погляд у постника лагідний, хода поважна, обличчя осмислене, не спотворюване непомірним сміхом; поміркованість у мові, чистота серця.

Згадай святих, які були від початку віку, «що їх весь світ не був достойний», які «тинялися в овечих і козячих шкірах, зазнаючи злигоднів, скорботи, переслідувань» (Євр. 11, 38, 37). Наслідуй їхній спосіб життя, коли домагаєшся долі з ними. Що заспокоїло Лазаря в лоні Авраамовому? Хіба не піст? А життя Іоанна Хрестителя було одним суцільним постом. У нього не було ні постелі, ні стола, ні обробленої землі, ні вола-землероба, ні хліба, ні хлібника, нічого іншого у житті. І от з народжених жінками не було ще більшого від Іоанна Хрестителя» (Мф. 11, 11).

А найвище за все те, що Господь наш, постом зміцнивши плоть, яку прийняв заради нас, у ній прийняв на Себе спокусу диявола, навчаючи і нас постом готувати себе і виховувати до подвигів у спокусах. Як у боротьбі, коли подаси допомогу одному з суперників, то він переможе іншого, так і ти, якщо перекинешся на бік плоті, то поневолиш дух, а як перейдеш на бік духу, підкориш плоть. Адже плоть і дух завжди борються одне з одним. Тому коли хочеш зробити сильним дух, погамуй плоть постом. Це і буде те саме, що сказав Апостол: якою мірою зовнішній наш чоловік зотліває, такою «внутрішній оновлюється (2 Кор. 4. 16): і ще: «Коли я немічний, тоді сильний» (2 Кор. 12. 10».

Чиї «кістки полягли в пустелі - (Євр. 3. 17)? Хіба не тих, що бажали їсти м’ясо? Поки задовольнялись вони манною та водою з каменя, перемагали ворогів, простували морем, і «не було серед них слабого (Пс. 104, 37). А коли спом'янули про казани з м'ясами і своїм пожаданням вернулися в Єгипет, тоді не побачили землі обітування. Невже не боїшся того, що об'їдання і тебе може не допустити до сподіваних благ? З ситої їжі неначе виходять, подібно до густої хмари, димні випари: перепинають дорогу осяянням Святого Духа, що прояснюють розум. Піст — зброя для боротьби з демонами, бо «цей рід вигониться тільки молитвою і постом» (Мф. 17, 21). Стільки добра від посту!

Не обмежуй доброчесність посту самим стримуванням від страв; справжній піст є звільнення і від злих вчинків. «Розв'яжи окови неправди» (Іс. 58. 6). Прости ближньому образу! Не постіть «для свари й розбрату» (Іс. 58, 4)! Ти не куштуєш м'яса, але їси брата, стримуєшся од вина, але не удержуєш себе від образ; щоб їсти, дожидаєш вечора, але весь день проводиш у судбищах.

Горе вам, п'яні не від вина (Іс. 20.1). Гнів є сп'яніння: воно топить розум. Страх — нове сп'яніння, — коли нападає від того, від чого йому не слід бути. Бо сказано: «Охорони життя моє від страху ворога» (Пс. 63, 2). І взагалі кожну пристрасть, що виводить розум з себе, можна справедливо назвати сп'янінням. Уяви собі розгніваного, як він охоплений пристрастю: він сам собі не господар, не пізнає себе, не пізнає присутніх, наче в нічній битві всіх штовхає, на кожного нападає, говорить, що спаде на думку; він не стриманий, лається, б'є, погрожує, кляне, кричить, розривається. Ухиляйся від сп’яніння вином, але уникай і сп'яніння пристрастю. Пияцтво призводить до нестриманості, а тверезість веде до посту.

Православний вісник №12, грудень, 1980 С. 16