Вустами великих пророків
Нафана, Іони, Давида та інших Слово Боже закликало і закликає нас до покаяння.
Предтеча Господній Іоанн і Сам Господь наш Ісус Христос додають до цього
заклику: "Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне" (Мф.3,2;4,17).
У кожного з нас по-своєму
будуються відносини з людьми. Про декого з ближніх ми думаємо: до чого ж важка
для мене ця людина, випадково (а насправді Промислом Божим) поставлена біля
мене. А хтось так само думає про нас. Але як би там не було, ми йдемо всі
разом, і ми зобов'язані йти разом. Ми зобов'язані розуміти один одного і
допомагати один одному, бо, тільки носячи тяготи один одного, можна виконати
закон Христов (Гал.6,2).
Чому ж треба прощати своїх
ближніх? Прощати гріхи ближнім - це закон Євангелія, це веління Самого Господа.
"Якщо ви, - говорить святе Євангеліє, - прощатимете людям їх провини, то і
вам простить Отець ваш Небесний, а якщо не прощатимете людям провин їх, то і
Отець ваш не пробачить вам провин ваших" (Мф.6,14-15). "Отже, - говорить в іншому місці Слово Боже, - у всьому, як
хочете, щоб з вами поводилися люди, так поводьтеся і ви з ними" (Мф.7,12):
хочете бути прощеними - прощайте; хочте щоб Вас любили - любіть; хочте бути нескривдженими
- не кривдьте. Так і в молитві Господній, яку нам дав Сам Бог, ми просимо:
"І пробач нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим"
(Мф.6,12). І якщо ми не прощаємо боргів нашим боржникам, то, вимовляючи слова
цього прохання, ми говоримо неправду перед Богом. Така молитва не принесе нам
ні миру, ні Божого благовоління.
У чому ж треба прощати наших
ближніх? У всьому, що ображає і заподіює біль. Все це необхідно прощати і
викорінювати. Тільки у взаємному смиренні, взаєморозумінні і всепрощенні
можливо для людини знайти душевний мир і вступити на шлях покаяння,
наближаючись до Бога.
Ворожнечу між нами породжує
гріх, з яким необхідно боротися. Гріх, по вченню святих отців, - вогонь, що
горить: у міру зменшення горючої речовини вогонь згасає, у міру добавки
речовини - ще з більшою силою розгорається. Усвідомлюючи свою відповідальність
перед Богом і людьми, вступаючи у Великий піст, зменшимо ж, браття і сестри,
горючу гріховну речовину - образи один на одного, постараємося влаштувати своє
життя згідно із словами святителя Димитрія Ростовського: з ранку в молитві будь
серафим, в праці - херувим, у поводженні зі всіма - ангел.
На
шляху всепрощення зустрічається багато перешкод. Головна з них - наша
самолюбність і сатанинська гордість. Шкодить на цьому шляху і ворог нашого
спасіння - диявол. Але в порівнянні з тими засобами і можливостями, якими
ми володіємо, ці перешкоди - ніщо. З нами завжди Бог і Його всесильна допомога,
благодать Святого Духа, допомога святих Ангелів, молитовне заступництво святих
угодників. З нами Бог! А що може бути більше, міцніше та надійніше цього?
Усвідомлюючи це, підійдемо до
відповідального моменту в нашому житті. Вирвемо з свого серця усілякі образи,
від душі пробачимо наших ближніх і дальніх - і тоді простить нас Бог.
Господи Боже, виведи наші душі
з єгипетського гріховного полону, введи нас до очистительної пустелі
спасительного посту, керуй нами вогненним стовпом Твоєї Божественної правди і
невимовного милосердя, оживлюй нас манною Божественної Твоєї Євхаристії і введи
нас в Ханаан чистоти і святості. Амінь
Блж. митр. Володимир
Немає коментарів :
Дописати коментар