Дивно, що 100-гривнева купюра нам здається такою великою, коли ми її залишаємо в церкві, і такою малою – коли залишаємо її на ринку.
Дивно, що година, проведена за читанням молитов, згадуючи Бога, нам здається такою довгою, а година, проведена біля телевізора, - такою короткою.
Недивно, що, читаючи молитву, ми ледве збираємося з думками, тоді як в розмові з приятелем це для нас не складає жодних труднощів.
Дивно, що ми так радіємо, коли оголошують додатковий час футбольного матчу, і скаржимося, коли проповідь затягується довше звичайного.
Дивно, що нам так важко змусити себе прочитати хоч би одну главу Біблії, і так легко ми читаємо сто сторінок романа, сподобався.
Дивно, що в концертному залі всі люди прагнуть в перші ряди, а в церкві - в останні.
Дивно, що нам так важко вивчити одну молитву, і ми так легко запам'ятовуємо і переказуємо чутки і плітки.
Дивно, що ми так легко віримо в написане в газетах, і нам так важко повністю увірувати в написане в Слові Божому.
Дивно, що кожен з нас бажає увійти до Раю і не хоче обтяжувати себе стараннями для його придбання.
Дивно, що майже кожен з нас одночасно є і суддею і адвокатом: коли йдеться про чужі гріхи - ти суддя, а коли йдеться про власні гріхи - ти адвокат.
Недивно, що, прочитавши ці рядки, майже кожен з нас буде вважати їх актуальними для інших і такими, що не мають відношення до самого себе.
"КРОК" молодці, я вас люблю
ВідповістиВидалитиЕкс