Обов’язки добрих юнаків такі: мати
страх Божий, шанувати батьків, поважати старших, зберігати чистоту тілесну і
душевну, не зневажати смиренням, любити милість і сором’язливість. Ці чесноти –
прикраса юнацького віку. Як у старшому віці людям притаманна поважність, а у
юнацькому – жвавість і спритність, так для юнаків і сором’язливість вважається
природнім даром.
Ісаак, син Авраама, боявся Бога,
віддавав належну шану своєму батькові, тож навіть задля виконання його волі не
відрікся прийняти смерть. Йосиф, бачачи уві сні сонце, місяць і зірки, які
поклонялися йому, не загордився, але старанно корився своєму батькові. Цей юнак
був таким цнотливим, що не хотів слухати жодного соромітного слова: смиренним
був до рабства, сором’язливим – до втечі, терпеливим до в’язниці, прощав образи
– навіть до відплати за них добром. Він дорожив цнотливістю настільки, що, коли
його схопила безсоромна жінка, він вважав за краще залишити свій одяг в її
руках, ніж втратити сором.
Юнаку потрібно триматися
сором’язливості і охайності не лише у ділах, але і у словах: слідкувати за
собою, щоб у словах не перейти межу, не сказати чогось непристойного, адже наші
слова – дзеркало нашого розуму, і сама їхня вимова повинна бути поєднана із
чемністю, щоб груба мова не образила когось.
Сором’язливість є супутницею
цнотливості, і якщо вони поєднані, то цнотливість знаходиться у безпеці. Сором
– гарний путівник для збереження чистоти, і якщо колись трапиться небезпека
втратити чистоту, то сором охоронить її і не дозволить її втратити.
Святий Амвросій Оптинський.
Немає коментарів :
Дописати коментар