Дуже часто в приватних розмовах з людьми
доводиться чути історії про те, як їх
образили в храмі. Багато статтей і заміток на цю тему можна знайти в інтернеті
та інших засобах масової інформації. «Не туди став, неправильно повернувся чи
перехрестився, не по формі вдягнулася… та ін»- жаліються автори та
співрозмовники. Нажаль, ми мусимо визнати те , що багато з наших прихожан не
мають культури поведінки та розмови із «захожанами» - людьми, які дуже рідко, а
то і зовсім не відвідують храми. Їхні «зауваження» по суті є справедливими, але не завжди вони
сповнені смирення і любові до ближніх. Більшість людей дійсно не знають, а
часто і не хочуть знати елементарних норм поведінки та одягу в храмі. Тому ті, на кого направлені «стріли» ревності ,а то і гніву не повинні, як на мене,
так гнівно на це реагувати. Саме
про це буде розмова далі.
В неділю
36-ту по П’ятидесятниці в
храмах читалась євангельська оповідь про зцілення біснуватої дочки
жінки-хананеянки. Хто чув або читав цю повчальну історію, звернув увагу на
слова Спасителя: - «не добре взяти хліб у дітей і кинути псам». Жінка ж
відповіла: - «Так Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столів їхніх
господарів» (Мф.15;26-27). Уявімо собі, щоб Спаситель сказав ці слова сучасній
людині, яка прийшла в храм перед лице Господнє
з почуттям власного достоїнства та недоторканності з боку оточуючих. Чи
не розвернувся б кожен із нас і пішов би геть ображений. В людини ж велике горе,
а Він спочатку промовчав, а потім ще й принизив? Страшно подумати, з якими заголовками вийшли б
свіжі газети, і які коментарі прийшлося б побачити в інтернеті. Але ж як відомо,
що поведінка Спасителя була випробуванням віри жінки-язичниці, яка гідно
його пройшла і врешті-решт отримла те , чого просила. І коли хтось негарно повівся з вами у храмі ,згадайте
цю жінку, проковтніть образу, подумайте про Христа, чи не випробовує Він
міцність віри ,ваше терпіння, любов і вміння прощати у цей момент? Чи не є ваш «опонент» рукою Господньою, що
випробовує стійкість і настирливість у
молитві? Якщо ми прийшли у храм просити прощення, а самі не змогли пробачити,
якщо наша віра не буде більшою за чиюсь невихованість , то навряд чи отримаємо те, за чим прийшли.
Ідучи до Господа, кожна людина повинна
мати серце сокрушенне і смиренне і цей душевний стан повинен виявлятися і в
одязі , і в поведінці, і в відношенні до оточуючих. Я не виправдовую постійних
наших прихожан, які у такий спосіб «виховують» нових відвідувачів храму , вони
також потребують виховання, а з іншого боку не можу погодитись з усіма
претензіями других до перших. Коли дитина іде в школу – одягає форму, на випускний – вечірнє плаття чи костюм, коли
одружується – весільне вбрання. А я можу
висловити певні претензії до цих загально прийнятих норм одягу. Яка різниця, як
моя дитина піде в школу на навчання чи випускний , аби вона мала хороші знання.
Або чому молодята не можуть піти під вінець і танцювати на весіллі в зручних джинсах
чи спортивних костюмах, адже головне, щоб вони любили один одного. Та є у нас
певні правила та звичаї щодо форми одягу та поведінки в тих чи інших ситуаціях нашого
багатогранного життя і ми повинні їх
дотримуватися.
Коли
ви зібралися у храм помолитися та
духовно оздоровитися ,але при цьому відчуваєте невпевненість ,порадьтеся зі
спеціалістом, тобто - священиком, це допоможе вам уникнути прикрих ситуацій. Сьогодні
поспілкуватися з батюшкою не є великою
проблемою . Це можна зробити при зустрічі, по телефону , або через інтернет. Не думайте, що ви відволікаєте чи завдаєте
клопоту священнику, адже це його безпосередній обов’язок дати пораду тому, хто
шукає Господа та шлях до духовної досконалості.
Настоятель Свято-Покровського
храму смт. Цумань: прот . Михаїл Кулакевич.
Немає коментарів :
Дописати коментар