Протоієрей Валерій Захаров, 2001 р.
Брати і сестри, Свята Церква згадує
сьогодні всіх новомучеників і сповідників що в землях Русі 20-ому столітті просіяли. Ці люди ризикуючи
життям зберегли вірність Господу, зберегли вірність Святій Христовій Православній Церкві, зберегли
вірність тим обітницям, які вони дали при Хрещенні. Вони зберегли вірність самим собі і
оточуючим їх людям. Це для нас повчальний та корисний урок. Згадаймо, які страшні були ті роки, коли брат зраджував
брата, коли син зрікався батька. Ми пам'ятаємо, коли в газетних статтях і на
екранах телевізорів, а телебачення тоді тільки зароджувалося, були не рідкістю
«викривальні» процеси, де діти відрікалися від своїх батьків-священиків, від
віруючих матерів. «Страху заради іудейського» багато хто боявся відкрито
сповідувати свою віру. Небезпечно було навіть зберігати вдома Біблію. Тільки за
її зберігання, людину саджали на п'ять років. Всі табори і тюрми були переповнені віруючими
людьми. Мільйони були безжально знищені: розстріляні, заморожені, втоплені,
замучені. І, незважаючи ні на що, весь сонм новомучеників, який сьогодні так
урочисто прославляє наша Церква, став свідком того, що людина не залишена Богом ні за яких обставин. Господь
завжди залишається з вірним чадом Своїм, Господь завжди любить людину, якщо
навіть вона
є грішною. Як у притчі про блудного сина, батько продовжував любити свого сина,
незважаючи на те, що син його зрадив.
Звичайно, не просто було вистояти в ту страшну годину
лихоліття, не просто було свідчити про Христа, коли всі навколо або відрікалися
від Нього устами, або відрікалися від Нього своїм мовчанням. Адже мовчанням теж
можна відректися від Бога. І кожен з нас, брати і сестри, вдивляючись в образи
новомучеників, повинен не тільки повчитися їх вірі, терпінню, любові до Бога,
але і молитися їм про те, щоб їх заступництвом Господь сподобив і нас ніколи не відрікатися від Нього.
Хоча зараз, слава Богу, немає того комуністичного полону, в якому ми нещодавно
перебували, але хіба ми не продовжуємо перебувати в полоні, щоправда, в іншому,
- в полоні вседозволеності і спокуси? Подивіться, що сьогодні відбувається на
наших очах: скільки пропаганди насильства,
ненависті, розпусти, інших смертних гріхів в засобах масової інформації та по
телебаченню. Шикарна реклама сигарет, спиртного, та й набагато більш шкідливого
і порочного, нав'язується людині часом без його волі. А що робиться в
навчальних закладах? Нашим дітям не говорять, що блуд - це смертний гріх, і для
того, щоб не захворіти на СНІД, треба жити в стриманості. Їх намагаються «охороняти» іншим
способом! Як це страшно - відбувається розтління наших дітей!
Всі ми знаходимося в
страшному полоні. Ми чуємо в підготовчі неділі до Великого посту покаянний 136-й псалом плачу «На
ріках вавилонських ...». От і ми так само знаходимося на цих вавилонських
ріках, у полоні гріха. І, дай Боже, щоб усі ми принесли Господу щире, щиросердечне покаяння, без якого неможливо розірвати
ланцюга гріха , що скували нас. І щоб не тільки ми, але й народ наш, і Вітчизна наша так
само принесли
Богу покаяння. Але цього, на жаль, на сьогодні ще немає. І це - біда наша і
нашої Батьківщини. Ймовірно, як кажуть святі отці, близький прихід антихриста,
тому що людина все вже зробила для того, щоб прискорити цей прихід. Ось про що всім нам
сьогодні знову й знову нагадує Свята Церква. Дай Бог, щоб молитвами святих
новомучеників Господь сподобив нас гідно нести своє християнське звання в цьому
світі і ні за яких обставин, ніколи не покидати дім свого Небесного Отця - Церкву
Христову Православну. І, якщо Господь сподобить нас дожити до страшних часів
пришестя антихриста, дай Бог, щоб, як казав Апостол, «ні смерть, ні життя, ні
Ангели, ні Начала, ні
Сили, ні теперішнє, ні майбутнє, ні висота, ні глибина, ні яке інше творіння »не змогли відлучити нас від любові
Божої в Христі Ісусі, Господі нашім (Рим. 8; 38,39). Амінь. Святі новомученики і
сповідники, моліть Бога за нас!
( Переклад з
російської. Джерело: Завет ру.)
Немає коментарів :
Дописати коментар