01.02.13

Проповідь в неділю 35-ту по п’ятидесятниці.

прот. Михаїл Кулакевич 23:56 Немає коментарів

Сцілення сліпого в Ієрихоні .

"Господи, да прозрю»,-ці слова сказані сліпцем, що звернувся до Бога. Який крик, яке благання? Скільки болю треба було вкласти в ці слова, з яким серцевим трепетом вони були сказані з глибини змученої душі? Навіщо ж цей крик, такий болісний, увічнений у святому Євангелії?

Нам, жителям землі, сповненої всякого роду скорботами, радісно чути, як брати наші отримують полегшення від скорбот і хвороб, і не тільки радісно, але й повчально. Крик єрихонського сліпця перестав бути особистим благанням, він став молитовним покликом всякої скорботної, зневіреної душі.

Велике нещастя бути сліпим, а ще страшніше , осліпнути духовно. А скільки ж у світі духовно сліпих ? Сліпнуть духовні очі наші від неправедного життя, від ненависті до подібних собі, від поганих компаній, від зайвої пристрасті до земного, до плотських утіх і т.д. Ніщо так не засліплює людину, як гріховні звички і пристрасті. Гордість до того засліпила диявола, що він повстав проти Всемогутнього Бога. Грошолюбство до того засліпило Юду, що він зрадив свого Вчителя і Господа. Заздрість до того засліпила дітей патріарха Якова, що вони продали в рабство свого брата Йосипа. Владолюбство спонукало Авесалома повстати проти батька свого Давида. Похітлива людина через пристрасті кидає дружину, дітей, розоряє все своє майно, а Ірод навіть наважився убити Іоанна Хрестителя, незважаючи на те, що вважав його пророком. А як засліплює порок пияцтва? П'яниця не тільки отруює життя оточуючим, але в алкогольному засліпленні нерідко закінчує життя самогубством.

Пристрасті в усі часи однаково діють, і якщо вони тепер більш витончені, зате не менш згубні. Гріхи і неправедне життя віддаляють людину від Бога, і меркнуть в душі Його святі істини, запановує в ній тьма непроглядна, і не побачити світла істини, якщо не просвітить його Христос, Світло істинне. Не розірвати нам самим уз пристрастей, якими зв'язали себе , якщо не розв'яже їх Той, Хто і узи пекла розтерзав і одвірки вічні зламав.

Серед нескінченних болісних днів і безпросвітних ночей, серед стогонів про милостиню перед народом що проходив повз, він, євангельський сліпець, позбавлений зору, раптом відчув, що мимо проходить Той, від Якого світло, життя і радість буття, що Він не відмовить йому в милості. І ось зойк душі і серця, всієї істоти: «Господи да прозрю" (Лк. 18,41). І слова зціленого сліпця навіки з'єдналися із всесильними, вічними словами Спасителя: "… віра твоя спасла тебе!" (Лк; 18,42.).

По-різному поводилися люди, яких зцілював Син Людський. Хтось, забувши навіть подякувати, повертався до мирських насолод. Хтось під натиском заздрісних фарисеїв малодушно зрікався свого Зцілителя. Хтось, стаючи центром загальної уваги, починав пишатися, нібито сам був чудотворцем. Але були й інші зцілені - вдячні, стійкі у вірі, що відправлялися містами та селами проповідувати чудеса Милосердного Бога і Господа Ісуса Христа. Однак істинно найкращий , по-справжньому прямий шлях обрав для себе прозрілий ієрихонський жебрак.

Отримавши тілесний зір, цей праведник не став озиратися по сторонах, не потягнувся за приманками гріховного світу. Його прозрілі очі шукали одного - споглядати Ізбавителя. Його зряче серце бажало одного - не розлучатися з Всемилостивим Богом. В єдиному пориві поєднав колишній сліпець подяку, і готовність служити Божому Сину: він ... пішов за Ним, прославляючи Бога; та всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові (Лк. 18, 43).

Амінь.

Архім. Рафаїл Карелін.

Коротка історія міста Ієрихон.

Перші згадки про місто відносяться до п'ятнадцятого століття до Р. Х., Що підтверджується згадками в Біблії (книга Чисел 22:1). Точний переклад назви «Єрихон» невідомий. Одні перекладають це слово як «запашний», інші - як «місяць», треті - як «місто пальм». У книзі Ісуса Навина, у 2 і 6 розділах, докладно описується взяття міста ізраїльтянами . Після цього протягом декількох сторіч місто лежало в руїнах. Близько 870 року до Р. Х. при ізраїльського царі Ахаві, Ахіїл Елу відновив його. При його відбудові збулося пророцтво Ісуса Навина, який сказав: «Проклятий перед Господом той, хто відновить і побудує це місто Єрихон, на первістку своєму він покладе в основу його, і на дитині своїй поставить брами його» (І. Навин 6:25). Запозичивши в побут євреїв звірячі язичницькі обряди , Ахііл при відновленні міста положив в його основу свого сина Авірама і поставив ворота на молодшому своєму сині Сегубе (3-Царств 16:34). В часи пророка Іллі в місті була пророча школа, там же пророк Єлисей здійснив диво, перетворивши отруєне джерело в чисте. Під Єрихоном був полонений останній іудейський цар Седекія в 586 році (4-Царств 25:5). У Єрихоні помер зловісний Ірод Великий - в 4 р. до Р. Х. Але і в цьому місті була проголошена звістка спасіння самим Господом нашим Ісусом Христом, який кілька разів відвідав Єрихон (Марка 10:46, Луки 18:35, Матвія 20:29). У четвертому столітті по Р. Х. в місті існувала християнська церква на чолі з єпископом. У 1840 р. єгипетський воєначальник Ібрагім Паша зрівняв Єрихон із землею.

.Сьогодні існують як би три Єрихони: Древній, на відстані 2 км від нього - Новозавітний, і, нарешті, село Єрихон на південному сході від старого міста. Однак усі ці три Єрихони являють собою або руїни, відкриті археологами, або бідне поселення людей, які не підозрюють про колись трагічну, а з іншої сторони славну історію цього місця.