23.02.13

24 лютого – день пам’яті Преподобного Димитрія Прилуцького

прот. Михаїл Кулакевич 21:05 Немає коментарів

Сщмч. Власия, еп. Севастийского, и с ним двух отроков и 7 жен (ок. 316). Блгв. Кн. Всеволода, во св. Крещении Гавриила, Псковского (1138). Прп. Димитрия Прилуцкого, Вологодского (1392). Прав. Феодоры, царицы Греческой, восстановившей почитание святых икон (ок. 867).

Преподобний Димитрій Прилуцький, народився в багатій купецькій сім'ї в Переславлі-Залеському. З юності преподобний відрізнявся рідкісною красою. Прийнявши постриг в одному з Переславльських монастирів, святий заснував Нікольську обитель і став її ігуменом.

У 1354 році Димитрій вперше зустрівся з Преподобним Сергієм Радонезьким, що прибув в Переславль до єпископа Афанасія. З тих пір він неодноразово розмовляв з Преподобним Сергієм і зближувався з ним. Слава про переяславльського ігумена так розповсюдилася, що він став восприємником дітей великого князя Димитрія Івановича. Під впливом Радонезького чудотворця преподобний вирішив віддалитися в пустинне місце і разом з учнем Пахомієм відправився на Північ. У вологодських лісах, на річці, в Авнежському окрузі, вони побудували храм Воскресіння Христового і хотіли закласти основу для монастиря. Але місцеві жителі боялися позбутися угідь, і пустинники, не бажаючи нікому бути тягарем, відправилися далі.

Недалеко від Вологди, у віддаленому місці преподобний Димитрій вирішив створити перший чернечий монастир на Півночі Русі. Жителі Вологди і околиць з радістю погодилися допомогти святому. Власники землі, призначеної під монастир, Ілля і Ісидор затоптали навіть озимі ниви, щоб храм був побудований негайно. У 1371 році споруджений був дерев'яний Спаський собор, і почала збиратися братія. Багато учнів преподобного прийшли сюди з Переславля. Поглиблена молитва і строге подвижництво поєднувалися у прилуцького ігумена з милосердям: він годував убогих і голодних, приймав мандрівників, розмовляв з тими, що потребують утіхи, давав поради. Преподобний любив молитися наодинці. Постійною їжею його була лише просфора з теплою водою, навіть в свята не приймав він дозволені уставом вино і рибу. Взимку і літом носив один і той же старий кожух, до глибокої старості ходив разом з братією на загальні роботи. Внески в обитель святий приймав з осторогою, стежачи, щоб пожертва на монастир не була у збиток тим, що подавали. Господь наділив Свого угодника даром прозорливості. Помер преподобний в глибокій старості 11 лютого 1392 року. Коли прийшла братія то знайшли його таким, ніби він заснув, келія ж була наповнена дивними пахощами. Чудотворити мощі святого Димитрія почали в 1409 році, а в XV столітті шанування його розповсюдилося по всій Русі. Близько 1440 року, на підставі розповідей учня Димитрія та ігумена Пахомія, прилуцький чернець Макарій написав його житіє.